До написання цієї статті мене спонукало банальне людинолюбство. Іноді до сліз прикро спостерігати байкера, нав'юченого як мул, який, крекчучи й пихкаючи, повзе зі швидкістю 10 км/год дорогою, якою всі інші проносяться значно швидше без видимих зусиль... Одразу зазначу, це не для гонщиків. Це для велотуристів і просто для любителів покататися далеко від дому. Отже, що ж варто собі усвідомити, збираючись у багатоденну велопоїздку Кримом чи Карпатами?
Збираємося у велопохід
Звичайно, головне – ваш байк. Те, наскільки він підходить для обраного маршруту, на 80 відсотків визначає ваше самопочуття та настрій. Якщо обраний вами маршрут передбачає тривалі переїзди по 80–120 км, дещо неліпко було б їхати на важенному фрирайдному монстрі з двокоронною вилкою. Як, утім, неліпко їхати на найнері по зубо дробильних фрирайдних спусках і даунхільних трасах. Однак я припускаю, що ви невипадково визначилися з вибором байка і зупинятися на цих питаннях не стану. Легке кермо, легкий підсідельний винос, проставні кільця з карбону, а не металу, легке, але міцне сідло, легкі зірки-шатуни замість важчих моделей початкового рівня, правильний вибір педалей, ободів, втулок – усі ці рекомендації щодо полегшення своєї долі давно вам відомі й по можливості прийняті вами до відома. А я постараюся висвітлити суто практичні моменти.
Покришки – питання номер один. Вкрай привабливо встановити легкий кевлар і одним махом полегшати на добрий кілограм. Але при цьому варто пам'ятати, що через тонкі бічні стінки така покришка має погану поперечну стійкість форми в поворотах і зовсім невисоку захищеність від порізів бортів покришки гострим камінням, від «укусів змії» при ударах. Це, своєю чергою, означає, що вам доведеться давати в них надлишковий тиск, і тут уже думайте, чи так надійні ваші ободи, спиці та втулки, і чи вартує цього ризик поломки... (Про комфорт такої їзди я вже мовчу.) Усе-таки кевлар – суто гоночний варіант, хоч крути. А от взяти з собою таку покришку як запасну, якщо маршрут планується серйозний – запросто, оскільки вона легка й чудово складається.
Немаловажним є також правильний вибір ширини покришки. Врахуйте, що за однакової ширини обода шанси отримати «укус змії» при ударі зменшуються зі збільшенням ширини гуми. Окремо скажу і про вибір протектора: добре подумайте, на якому покритті ви проведете більшу частину маршруту, і пам'ятайте, що крім відповідного малюнка протектор має ще й такий параметр, як зносостійкість. А кримський щебінь гірських доріг здатен прикінчити невдало підібрану гуму за один виїзд!
Далі про чорну магію...))) Маю на увазі нав'язливо пропоновані останнім часом безкамерні покришки. Неймовірно привабливо відмовитися від камер і виграти з ходу добрий кілограм маси велосипеда, але перш ніж зробити цю дурницю, подумайте, чи буде у вас у поході 2–3 години часу на ремонт банального проколу, мило, відро з водою... Ну і оскільки заговорили про такі матерії, два слова про карбон і про те, де він гарний. Це чудово полегшує байк. Але, на жаль, це дорого. І пам'ятайте, що карбонові компоненти, на які припадають значні навантаження, наприклад кермо, довго не живуть і мають неприємну звичку раптово ламатися. Бережіть їх, якщо вже використовуєте, річ ніжна... Особливо карбон боїться подряпин, по яких згодом він і ламається, як правило. Тож не варто сміливо перевертати байк з карбоновим кермом, нічим його не захищаючи. А от якщо конструкція вашого байка і ваш зріст не передбачають значних навантажень на підсідельний штир – можете його сміливо використовувати. Як і згадані на початку статті проставні кільця. Нічим не ризикуєте.
Щодо всяких пекельних і не дуже прибамбасів, якими так часто обвішують байк, скажу одне: безжально здираємо непотрібне. Насосу не місце на рамі, бо він має властивість губитися при поломці кріплення або падінні. Допотопні ліхтарі на кермі чудово замінюються сучасним ультракомпактним налобним ліхтариком, наприклад Petzl Tikka XP або Led Lenser H7. Ви не тільки отримаєте достатньо багато годин яскравого потужного світла, а й, злегка повернувши голову, зможете освітити поворот раніше, ніж повернете кермо. Ну, а якщо вже ви так прив'язані до ліхтарів на кермі – оцініть 200-люменову веломодель Led Lenser B7 або компактний, але 130-люменовий Led Lenser T5, їхнє світло змусить почервоніти від сорому більшість виробників велоліхтарів... Бічні катафоти з коліс – геть, це просто зайва вага. Краще наклейте замість цих крихких пластикових штук смужку світловідбивального оракалу на раму або ободи, якщо вже зібралися кататися вночі. Підфляжник – туди ж. Пити теплу воду з нагрітої на сонці пляшки за наявності гідропаків стане тільки повний ідіот, повірте. Тим більше, що гідропак набагато зручніший у поїздці хоча б як умивальник або просто як ємність для води. Катафоти з педалей – геть! У перший же день бездоріжжя ви їх не відрізните від самих педалей, не те що розгледите на дорозі вночі... Передній катафот вам чудово замінить налобник, ну а задній – невелика компактна мигалка, обов'язково з кількома за частотою миготіння режимами, щоб, позначаючи себе вночі, не надто сліпити товариша, що їде ззаду, пекельним стробоскопом, призначеним для нічного шосе та сонних водіїв. Про всякі дзвіночки-гудочки вже й говорити не буду...
Про крила можна сперечатися довго. Хтось їх любить, бо не виносить бруду, що летить в обличчя та на спину, хтось не переносить, бо вони йому заважають, деренчать або закривають огляд переднього колеса... Ваша справа. Пораджу тільки, якщо вже їх ставите – ставте якісні... Як приклад можу навести крила Dirt Devil від Speed Stuff. Не стають крихкими при низьких температурах, важать дуже мало, при випадковому зусиллі легко гнуться, не ламаючись, при цьому чудово працюють і мають надійне кріплення. До того ж недорогі. Зрозуміло, вони не підійдуть для легкого трейлового або крос-кантрійного байка, але як приклад того, що вимагається від крила, цілком підходять. Зауважу тільки, що наявність заднього багажника часто зводить нанівець потребу в задньому крилі, а навіть якщо переднього крила немає, позбутися бризок в обличчя можна, просто зменшивши швидкість.
Окрема розмова про рюкзак і багажник. Застосування стандартних велобаулів об'ємом 70–80 літрів, які гордо прикрашають задній багажник вашого байка, я можу порадити тільки в тому разі, якщо ваш шлях не надто рясніє магазинами для поповнення запасів їжі та води, не вирізняється складністю рельєфу (прямо скажемо, якщо їздите ви здебільшого дорогами), або ж якщо ваше спорядження (про яке ще йтиметься) не надто легке й досить об'ємне... Чому так? По-перше, навіть маленька купина на вашому шляху перетвориться на серйозну перешкоду, по-друге, це значне навантаження на заднє колесо, здатне досить швидко його вбити. Цього цілком достатньо, на мій погляд, але якщо хто сумнівається – може ще спробувати, скажімо, подолати невеликий піший підйом по камінню або сипучці з навантаженим таким чином велосипедом...
Давайте рахувати: вага сучасного байкерського спальника – не більше кілограма, об'єм – удвічі менший за звичайний завдяки застосуванню прогресивних утеплювачів, наприклад, Polarguard 3D або Primaloft. Намет-двійка вагою від 1.8 до 2.4 кг і об'ємом із цей же спальник теж давно перестав бути розкішшю, такі моделі доступні в лінійці майже кожного серйозного виробника, скажімо, Marmot або Terra Nova. Легкий казанок, легка кружка та компактна й недорога газова горілка. Замість важкого сокирки – компактна й легка ланцюгова похідна пилка. Замість набору різномастних ключів – компактний мультиінструмент. Замість брезентових штормовок у продажу давно з'явилися дивовижні за легкістю, компактністю, надійністю та комфортом куртки й штани. Як приклад наведу неймовірно легкі й компактні вітро- та водостійкі мембранні Precip jacket і Precip pants фірми Marmot і додам, що похідний бруд з такого одягу можна змити водою на привалі, навіть не знімаючи його з себе... Надлегкий і надкомпактний вітрозахист Montane розміром зі сніжку, якісна термобілизна та легкий, але теплий фліс, компактний і легкий каремат для привалу та сну, гідропак з водою – усе перелічене, їжу та ще дещо))) автор статті особисто вміщував у звичайний 30-літровий рюкзак! Чим немало шокував звичайних туристів на стоянці...
З цього переконливо випливає, що якщо вам уже зручніше їздити з багажником на задньому колесі, то волочити на ньому 70–80-літровий велобаул у порівняно нескладний маршрут зовсім ні до чого. Об'єму в 30–40 літрів більш ніж достатньо для кримських або карпатських умов, хоча і це не надто зручно.
До речі, ще одна порада з особистого досвіду. Якщо ваш маршрут передбачає якийсь базовий табір і багато радіалок з нього, можна взяти порівняно маленький рюкзак, пристебнувши до нього знімний карман або навіть два. Їх ви залишите в базовому таборі з речами, які вам у радіалці не потрібні. І будете кататися з маленьким рюкзачком, а не тягти напівпорожній великий.
І ще щодо велоодягу та захисту. Одяг, звичайно ж, залежить від вашого стилю катання. Комусь добре й зручно в обтислій лайкрі, комусь у фрирайдних штанях. Однак пам'ятайте – не все, що добре на гоночній трасі та в місті, підходить для гірського походу. Лайкра не так швидко сохне, як термобілизна, а вимокле під дощем джерсі, на жаль, не замінить куртки з віндстоппера або софтшелла. І якщо в місті ви завжди можете пересидіти дощ під навісом, то в горах краще мати з собою одяг за погодою.
Футболка з довгим рукавом не дасть рукам обгоряти на сонці, бандана не дасть поту заливати вам очі та прикриє голову від пекучого сонця, а в спеку, будучи намоченою – допоможе уникнути теплового удару. Велошорти з памперсом я особисто рекомендував би тільки в тому разі, якщо ваш денний кілометраж невеликий, у межах 50–60 км. При більшому кілометражі памперс схильний надмірно зволожуватися сам і зволожувати шкіру в зовсім непідходящому для велосипедистів місці...
Щодо захисту, все однозначно. У поході йому бути. Розумною мірою, звичайно, адже буває, що чим не розлучатися зі щитками на коліно-гомілку, набагато простіше й практичніше придбати педалі, з яких не злітають ноги... Але якщо ви їздите жорстко, швидко й не по-дитячому – пам'ятайте про те, що ваша травма зіпсує настрій і відпочинок не тільки вам, а й вашим товаришам, словом – не нехтуйте цим. Особисто я був кілька разів свідком того, як проста відсутність окулярів призводила до досить сумних наслідків. Маленький камінець або жук, що потрапив в око на швидкості, погано впливали на цілісність райдерів, можете повірити. А в особистому досвіді є конкретні випадки, коли шолом реально рятував голову й обличчя при креші, а окуляри давали змогу хоч якось їхати в рої комарів на Арабатській стрілці... І дуже прикро, коли підсумком падіння стають здерті долоні, хоча за наявності рукавичок ви б це падіння за хвилину й не згадали.
Ну, оскільки про травми заговорили... Еластичний бинт і пара шпильок до нього – найнеобхідніша й універсальна річ. Розтягнення, легкі травми, бандаж, джгут, підвіска, засіб для фіксації шини з підручних матеріалів, та мало де ще він стане в пригоді. Трикутну перев'язувальну косинку непогано замінить велика бандана. Упаковочка звичайного бинта (згодиться і для вісімки при переломі ключиці), пластир звичайний і бактерицидний. Потужний знеболювальний, довготривалий, наприклад, кетанов. Чудово працює при запальних процесах, зубному болю, та й при переломах допомагає. Мінус – не можна зловживати й приймати надто часто або надто багато, може провокувати виразку. Стрептоміцин і перекис водню для обробки ран. Бажано мати пару таблеток якогось антибіотика загального призначення, трохи аспірину, цитрамон. Піна для опіків. І, мабуть, активоване вугілля при отруєнні. Рештою можна знехтувати або використовувати підручні засоби. Ну, крім спирту. ))) А от різного роду фастум-гелі, діп-ріліфи та подібні інші штуки я б у поході не радив – мало того, що жахливо смердять і печуть шкіру, так ще й фіг відмиєш при потребі так просто... І ще одна невагома, але бісова потрібна іноді штука – ізофоль, або як його ще називають, «космічна ковдра» – тонка, срібляста з одного боку еластична фольга. Навіщо? Потрапите в холодну ночівлю – дізнаєтесь... Обернувши цією штукою спальник і загорнувшись у нього, ви зможете спати, навіть якщо температура впаде критично порівняно з характеристиками вашого спальника.
Немаловажна деталь – велочохол. Не поспішайте радісно відмовлятися від цього девайса й провозити свій байк обмотаним у кульки для сміття (і так роблять!). По-перше, він ще й береже ваш байк від випадкових пошкоджень. А по-друге, у Києві виробляють чудові легкі чохли-тенти, якими за потреби можна й укритися від налетілої в непідходящому місці для стоянки зливи, і використовувати з різних інших призначень, типу похідної скатертини, футпринта або додаткового утеплення... Про чохол на рюкзак я й говорити не хочу – це реально обов'язкова річ. Річ у тім, що речі, як правило, на ніч оселяються в наметі й мають звичку вдавати з себе подушку. А спати на мокрій і брудній подушці в калюжі того, що з неї натекло – вільготно.
Ну і щодо ремкомплекту та інструментів. Цілком необхідна річ у поході – камера. Не тільки тому, що клеїти під проливним дощем неприємно й незручно. А ще тому, що при пошкодженні соска камери або, скажімо, якщо його просто зріже при сильному екстреному гальмуванні, заклеїти таке ви вже не зможете. Не зайвими у вашому ремнаборі монтажки, які дають змогу не тільки легко розбортувати колесо, а й уникнути випадкового пошкодження камери при бортуванні чим попало, що не рідкість. Клей і латки, шматочок наждаку або пилочка для нігтів з наждаковим покриттям, правильний мультиінструмент (з витискачем для ланцюга, ключем для спиць і ключем для кріплення гальмівних роторів), насос, рідке мастило (а взимку не зайва і WD-40), пара робочих рукавичок – це само собою зрозуміло, власникам гідравлічних гальм наполегливо рекомендую не забувати вставки в каліпер, що фіксують гальмівні колодки при знятті коліс. Обов'язково хоча б один на всіх запасний тросик максимальної довжини і дуже бажано 3–4 капронові стяжки про запас. А от насос високого тиску для вилок і амортизаторів можна й не брати – навіть якщо ви реально плануєте змінювати їхні налаштування в похідних умовах, можна обійтися й без нього, якщо запастися або правильним насосом, головка якого без перешкод сідає на клапан вилки, або хитрим перехідником до нього, що дає змогу це зробити. (Качати, щоправда, доведеться довше, ніж звичайним насосом високого тиску, але загалом цілком можливо.) І ось ще що: невеликі плоскогубці й ті ключі, які дадуть змогу зняти педалі й розкрутити осі коліс, якщо у вас не ексцентрики, суттєво полегшать не тільки провезення в поїзді, а й ремонт. Ну і ще один момент: подумайте заздалегідь, чи є у вас чим підтягнути ослаблі кріплення шатунів, що зовсім не рідкість.
І остання порада з екіпірування: не нехтуйте замком для байка! Він вам дасть змогу й посидіти в кафе, і зайти в магазин, і поспати спокійно! Але краще візьміть цифровий замок, бо втрата ключика в густій траві загрожує добами вимушеної затримки...
Дмитро «Josh» Лисенко, магазин «Номад»
