Вибір туристичної горілки

Туристичні горілки набувають дедалі більшого поширення в українських реаліях — це зручно, практично і часто просто необхідно. Вибір горілки, яку ви будете надалі використовувати, значною мірою визначається завданнями, які ви ставите перед собою. У цій статті ми спробуємо класифікувати різноманітні типи горілок саме за зручністю їхнього застосування для певних завдань. Гадаємо, що ця інформація допоможе вам у підборі найбільш відповідного саме для вас варіанту горілки.

Дивитися всі доступні горілки, мангали та різаки.

Газові горілки — найпоширеніші на сьогодні. Умовно їх можна розділити на легкі компактні туристичні моделі, більші та розраховані на більший об'єм посуду кемпінгові горілки, всесезонні моделі, здатні працювати в холодну пору року, а також горілки з підвищеним ККД, як правило, з інтегрованою ємністю для приготування. Однак треба розуміти, що такий поділ досить умовний, і в будь-якому класі цих горілок є як легкі невеликі моделі для приготування на 1–2 осіб, так і більш вагомі моделі побільше та потужніші, для компанії більшої. Не кажучи вже про спеціальні конструктивні особливості, які можуть сильно розширити діапазон застосування конкретної моделі...

Легкі компактні туристичні моделі газових горілок, як правило, розраховані на приготування для 1–2 осіб, однак трапляються й моделі для 3–4 осіб, з дещо збільшеною площею самої головки горілки. Більшість із них для простоти накручується безпосередньо на газовий балон, однак можна зустріти й з'єднувані з балоном шлангом версії таких горілок. Вони найзручніші з весни по осінь, прості в користуванні, однак не підходять для низьких температур через відсутність у них попереднього розігріву газу. Варто розуміти також, що повноцінне приготування їжі на такій горілці — не її сильна сторона, вони скоріше призначені, щоб швидко закип'ятити воду для концентратної похідної їжі. Такі горілки добре підходять туристам-легкоходам у складі малих груп, велотуристам, які подорожують з весни по осінь, але не в холоди і не на великих висотах, незамінні вони в відрядженні. Хороший приклад такої горілки — Pinguin Surpass Steel або її титанова полегшена версія Pinguin Surpass Titan.

Кемпінгові газові горілки та портативні плити, не обмежені, як правило, вагою та розмірами, набагато більше підійдуть для повноцінного приготування, а, отже, не тільки для любителів кемпінгу. Мисливці та рибалки, дачники, як правило, також люблять добре й смачно поїсти, причому зазвичай великою компанією. І це враховано, на переважну більшість таких горілок можна поставити посуд достатньо великої ємності. Однак у холодну пору року така горілка їх також не зрадує, знову ж таки, через відсутність попереднього підігріву газу. А ось і приклад такої горілки — кемпінгова плита Kovea Lucks KR-2007.

Всесезонні моделі газових горілок, як правило, цей самий попередній підігрів мають, за рахунок чого й можуть працювати за досить низьких температур. Зазвичай усі вони розраховані на 3–4 осіб, у багатьох моделях таких горілок передбачена також можливість подачі скрапленого газу замість газової суміші, що різко підвищує потужність і стійкість роботи горілки в мороз, однак підвищує й витрату палива. Це вибір для тих, хто подорожує цілий рік і часто стикається з негативними температурами, хорошим рішенням такі горілки будуть для мисливців і рибалок. Варто звернути увагу, що такі горілки бувають і достатньо компактними, і достатньо легкими, а тому можуть легко задовольнити й любителів туризму налегке. Чудовий тому приклад — горілка Optimus Vega.

Газові горілки з підвищеним ККД тримаються дещо осібно. Суттєва економія палива, інтегрована ємність для приготування з радіаторами-теплообмінниками, непотрібність вітрозахисту та достатньо компактні конструкції роблять такі горілки максимально привабливим вибором для дуже широкого кола споживачів. На ринку представлені як найпростіші моделі, так і практично всесезонні, розраховані на різну кількість осіб. Ряд їх може мати навіть спеціальний клапан, що автоматично регулює подачу газу залежно від висоти та температури повітря. Однак варто враховувати, що майже всі моделі горілок такого типу не призначені для повноцінного тривалого приготування їжі і є суто похідним, туристичним рішенням. Ось, для прикладу, новітні зразки таких горілок у виконанні американської компанії Jetboil — визнаного лідера ринку, моделі Joule та MiniMo.

Основний же мінус усіх газових горілок — неможливість провозу газових картриджів у літаку. Також ви зіткнетеся з проблемою їхньої значної ваги та об'єму, якщо планується тривале користування такими горілками, або ваша група досить численна. І тут вирішенням проблеми є рідкопаливні та мультипаливні горілки. Про них і йтиметься далі.

Рідкопаливні та мультипаливні горілки — це суттєва економія на паливі і, відповідно, можливість не обмежувати свою тягу до кулінарних експериментів на природі. Пальне для них ви без труднощів знайдете, куди б ви не потрапили, вони невибагливі до якості палива, готувати на такій горілці можна на достатньо велику компанію. Працюють такі горілки в будь-яку погоду на будь-якій висоті, а мінусів у них лише два. По-перше, хороші речі рідко бувають дешевими. А по-друге, таку горілку потрібно добре пакувати, бажано герметично — аромат бензину навряд чи вдало доповнить і без того багатий букет запахів речей у вашому рюкзаку. Якщо численні плюси цих горілок переважать для вас ці два мінуси — це виявиться чудовим вибором, де б ви не подорожували і чим би ви не займалися, від сходжень, високогірного трекінгу та категорійних походів до місячного відпочинку біля моря з сім'єю. Мовчу вже про авто- та мототуризм — тут сам бог велів користуватися тим, що завжди під рукою. Чудовим прикладом такої горілки буде MSR XGK Expedition.

Спиртові горілки особисто автор цієї статті не рекомендував би взагалі розглядати як основні для будь-якого походу. Річ навіть не в тому, що спирту якось шкода... ))) А в тому, що й без того низький ККД такої горілки в реальних, польових умовах, коли стоїть холодна й вітряна погода, стане ще нижчим. Відповідно, отримання банальної кружки окропу загрожує у випадку зі спиртівкою вельми затягнутися і вимагатиме серйозного підходу до вітрозахисту. Таке рішення має право на життя хіба що як вимушене, аварійне, але ні в якому разі не основне джерело вогню в поході. Однак воно цілком прийнятне для підземних базових таборів спелеологів, де вітрів і протягів у найближчі пару мільйонів років поки не передбачається, а безвідходність спиртівки вельми знадобиться для екології печер. Ось таку спиртову горілку Alcohol Burner і підставку під неї, наприклад, пропонує нам німецький бренд Tatonka.

Міні-пічки на твердому хімічному паливі, так званому «сухому спирті», мають схожу проблему — це теж неважливе рішення для приготування на вітрі. Однак через простоту, безвідходність і відносну дешевизну такого рішення, воно теж використовується в спелеології, як аварійне джерело вогню в походах, та й військові ще з часів Другої світової ним не гидують, щоправда лише в жорстких умовах. Існують і більш ефективні види твердого палива, спеціальні горючі гелі та різного роду високоефективні паливні брикети, у них ККД вищий, але й вартість їх, цілком порівнянна з газом, поставить під сумнів доцільність постійного приготування на них. Ось таку, наприклад, горілку для сухого спирту Esbit Pocket stove пропонує сьогодні та сама німецька фірма Esbit, яка під час Другої світової постачала ними вермахт.

І наостанок про компактні складні печі-щепочниці, досить популярні в туристичних колах. Це економічне диво українських гидких реалій реально працює. І робить це часто дуже добре. Мінімальна витрата палива, будь-які тріски, дрібні гілочки з-під ніг, шишки, солома, стерня, береговий плавник ідуть у хід, більше непотрібно заготовляти і спалювати півкуба хороших дров заради тарілки каші на вечерю, повна невибагливість до ступеня сирості палива та його якості, досить високий ККД і невисока при цьому ціна — величезні плюси такої печі-щепочниці.

Але! Тільки в тому разі, якщо зроблена така пічка правильно і ви вмієте нею настільки ж правильно користуватися!

Реально працює і дає серйозної переваги перед іншими популярна зараз конструкція з примусовим піддувом невеликим вентилятором, яку ви й можете бачити на фото. На почесному другому місці опиниться правильна піролізна щепочниця без примусового піддуву, решта пекельних конструкцій нехай краще залишаться на совісті їхніх винахідників. Щодо правил користування, потрібно запам'ятати кілька нескладних речей:

  • Не набивайте таку піч під зав'язку паливом. Вона набагато ефективніша, коли палива небагато і воно лежить нещільно.

  • Не намагайтеся роздмухати вогонь, дмухаючи в піч зверху. Можете спалити вентилятор, якщо він є. А якщо його і немає — язик полум'я, що вилетів з піддувала печі, вам теж зазвичай ні до чого.

  • Будь-яка правильна конструкція такої печі передбачає просте її розпалювання знизу камери згоряння. Не зверху.

  • Якщо ви вимкнули вентилятор — зніміть його секцію і приберіть подалі, щоб він банально не розплавився.

  • Ніколи і за жодних обставин не запалюйте таку міні-щепочницю в наметі!

Цільова аудиторія таких печей-щепочниць у наших краях досить широка. Вона чудово відпрацює на березі моря, де майже немає дров, допоможе вам у зоні лісостепу, Криму або Карпатах, зокрема й узимку, згодиться мисливцям і рибалкам, не викличе запитань там, де заборонено розведення багать. Однак не більше того. У серйозні гори або, скажімо, в полярну тундру ви її не понесете, немає потреби. Більш серйозний її мінус скоріше в тому, що вам доведеться весь час приготування стежити за нею і вчасно підкидати тріски в міру їхнього прогорання.

Коротко підсумуємо все сказане...

  • Газ найпростіший у використанні, достатньо ефективний, хороший для малих туристичних груп і нетривалих поїздок, але виявляється поганим для тривалого приготування в тривалих поїздках і при великому числі учасників. І якщо із зимою та морозом він ще здатен боротися, то для великих висот він придатний у дуже обмеженого числа моделей.

  • Рідкопаливні та мультипаливні горілки будуть просто чудовим вибором для будь-яких поїздок, з будь-яким числом учасників і будь-якої тривалості, без обмежень за географією, висотою та сезонністю.

  • Удомами спиртівок і міні-печей на «сухому спирті» або горючому гелі явно залишаться аварійні, екстремальні ситуації, або навпаки, вкрай нескладні поїздки на 1–2 дні, коли «і так зійде». І десь поруч невгамовні спелеологи втішають простотою цих девайсів ридаючих при їхньому вигляді військових...)))

  • Твердопаливні печі-щепочниці будуть хороші й недорогі в українських реаліях навіть для великої групи, зокрема в тривалих поїздках і навіть узимку, вони дають змогу тривале приготування, але не підійдуть для умов полярної тундри або високогір'я, де їх просто нічим буде топити. І не забудьте, що біля такої горілки доведеться сидіти весь час приготування, підкидаючи в неї тріски в міру їхнього згоряння.

І, звичайно ж, величезне значення має правильний підбір похідного посуду для приготування та вітрозахисту для вашої горілки. Від цих двох факторів часто залежить більше, ніж власне від вибору горілки — поставтеся до цього максимально серйозно. Це і серйозна економія палива, і ваш час, витрачений на приготування, і комфорт користування, що немаловажно для втомленої людини. Однак про це ми поговоримо вже іншого разу.

PS Вже після написання цієї статті один із прочитавших її людей поставив запитання, чому в ній не розглядаються такі достатньо ефективні способи приготування в поході, як, наприклад, «шведська свічка», яку часто називають ще «індіанською». Відповім просто: це не горілка, а, скоріше, спосіб розведення багаття. До того ж, який має свої недоліки.

Дмитро «Джош» Лисенко, магазин НОМАД