Дорогі друзі, давайте поговоримо про взуття.

Ні, тут ми не будемо обговорювати особливості, переваги та/або недоліки певних моделей або торгових марок. Також, тут ми не станемо віщати за формулою «хвали своє, ганьби чуже», це, як ви розумієте, не в нашому стилі. ))

А от що хотілося б обговорити, так це аксіому, з якою, за рідкісним винятком, покупцям дуже важко змиритися. Звучить це приблизно так: «Технічні характеристики та якості взуття, яке обирає суб'єкт, у першу чергу визначаються складністю рельєфу передбачуваного походу, в наступну чергу беруться до уваги передбачувані погодні умови».

Чому так? Та дуже просто. Тому, що найбільш відмінною від повсякденних проблем з взуттям, у гірському поході є якраз саме рельєф. Людина, яка вперше вийшла на багатокілометрову сипучку, наприклад, одразу розуміє, що промоклі ноги, надто теплі або надто холодні черевики, це, так чи інакше, звично, а от те, що діється в нього під ногами зараз, він зустрічає вперше і далеко не завжди до цього готовий. Або навпаки, надмірно перестрахувавшись, у підсумку отримує якісь непотрібні та позамежно жорсткі кайдани замість зручних черевиків належної жорсткості на своїх багатостраждальних нижніх кінцівках. Таке теж буває. Тут, як ніколи, стає зрозумілою приказка, в якій говориться про проблеми з ногами, які викликані особливостями роботи голови )))

Давайте, щоб усе це сильно не розтягувати, поговоримо про конкретні приклади, доповнивши ці самі приклади фото наших друзів, дивлячись на які, пояснення стануть ще більш зрозумілими.

Призначення тієї чи іншої моделі туристичного взуття добрі та передбачливі буржуї розділили для нас на три основні групи – альпінізм, трекінг та хайкінг. Ми ж, усередині цих категорій розглянемо ті їхні характеристики, які відповідають за жорсткість підошви та всієї конструкції в цілому.

Альпінізм – передбачає практично негнучку підошву, часто доповнену внутрішніми вставками для посилення жорсткості. У таких черевиках слова пісні «ми рубаємо сходинки, ні кроку назад» стають не порожнім звуком. Максимальна жорсткість дає змогу використовувати мінімальні виступи рельєфу для повноцінної опори. Також такі черевики найефективніше використовуються з кішками, зокрема й для льодолазіння. Так, пересуватися в таких черевиках по дорозі – непотрібна розвага для сильних і сміливих, але на стіні підвищена жорсткість необхідна. Сподіваємося, що ні в кого не виникає сумніву в тому, що підошва черевиків, у таких ситуаціях, як на фото 1, 2, 3, 4, не повинна гнутися в принципі? )))

Трекінг – складно підібрати однозначний відповідний переклад цьому терміну, але ми постараємося, як кажуть вчителі в школі, описати своїми словами ))) Отже, часто маршрут вашого походу може пролягати по кам'янистій місцевості за повної відсутності ознак будь-яких доріг або дороги будуть такі, що… краще б їх не було )) Великі численні камені, різкі та сипучі підйоми та спуски, підступні, часом присипані снігом, кари – ось відмінні особливості трекінгового маршруту. Підвищена жорсткість підошви, фіксація гомілкостопу та товста шкіра верху дають вам змогу не сильно напружувати голову тим, куди і як ви ставите свою ногу, але, якщо раптом вам доведеться йти по відносно рівній поверхні, у цих черевиках ви не будете почуватися так, як лижник, що загубився на Хрещатику. Підошва, хоч і трохи, але гнеться, до того ж, у таких черевиках, як правило, присутній «перекат» (невеликий вигин підошви вгору в передній частині черевика), який, при ходьбі по рівній місцевості, хоч трохи компенсує жорсткість конструкції. Фотографії під номерами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 показують вам маршрути, які підходять під визначення трекінгових. Також на фото видно, що складний рельєф не завжди передбачає холод, сирість або, прости господи, сніг.

Хайкінг. Як показує практика, більшість підготовлених туристичних маршрутів дають змогу пройти їх у досить м'якому та комфортному хайкінговому взутті. Жорсткість підошви, при поперечному згинанні, у них мінімальна, але при цьому добре фіксується п'ята та частково гомілкостоп. Як ми зазвичай пояснюємо нашим клієнтам, і як показують нам фото 12, 13, 14, 15, хайкінговий маршрут – це, хоч і часом потворна, але все-таки дорога/стежка. Притому, що хайкінговий маршрут може проходити і на відносно великій висоті, і краєвиди навколо вас будуть епічними та монументальними, але сам маршрут не доставить вам клопоту у вигляді складної поверхні. Для проходження таких маршрутів вам не доведеться насилувати свої, розпещені комфортом міського взуття ноги, звиканням до жорстких трекінгових черевиків.

Отже, основна думка цього потоку свідомості в тому, що часто складність майбутнього маршруту диктує вам те, яким має бути ваше шасі, і при цьому рельєфу, по якому вам доведеться переміщатися, буде абсолютно байдуже на те, що навколо літо і вам хотілося б пурхати в повністю прозорих для повітря сітчастих кросівках. Як ми часто говоримо – ретельно розставляйте пріоритети. )

Зрозуміло, що є монстри-похідники, народжені в горах, які всі вищеописані пристрасті без проблем подолають у сланцях або в кроксах на босу ногу, але цей текст не для них, а для тих, хто тільки починає напрацьовувати власний досвід, набиваючи ґулі там, де цього можна було б уникнути ))

Загалом, звертайтеся – пояснимо, покажемо, порекомендуємо.

Окрема подяка нашим друзям – Жені Рильській, Микиті Балабанову, Максиму Лазоренку та Володі Колеснику, які люб'язно надали свої особисті фото для візуалізації наших пояснень.